Пам'ятка для учнів "Як протидіяти булінгу"

Уникай бешкетника й перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо задирака знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у транспорті, у коридорах або на перерві – скрізь, де можна зустріти бешкетника. Запропонуй те ж саме своєму другу.

Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв’язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються бешкетники. Це змушує їх відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч бешкетнику. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчати дітей робити непроникний вираз обличчя, поки вони не позбудуться небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати розбишаку).

Дій хоробро, йди та ігноруй бешкетника. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись й піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи задираку, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою, він, імовірно, утомиться діставати тебе.

Розкажи дорослим про знущання. Учителі, директор школи, батьки можуть допомогти припинити знущання.

Розповідай про це. Поговори з кимось, кому ти довіряєш, наприклад, із завучем, учителем, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради, і навіть якщо вони не можуть виправити ситуацію, це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.

Усунь провокаційні фактори. Якщо розбишака вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, не бери його до школи

Декілька порад на випадок, якщо вас залякують або переслідують у мережі:

• Повідомляйте про залякування в мережі, незважаючи на те, чи воно стосується вас безпосередньо. Позначайте такі випадки для розгляду командою YouTube. Блокуйте користувачів, які залякують або переслідують.
• Ніколи не відповідайте на такі коментарі, адже це може лише погіршити ситуацію. Хоча це й складно, спробуйте ігнорувати образи.
• Зберігайте та роздруковуйте образливі повідомлення, публікації, зображення чи відео, які ви отримали чи побачили.
• Занотовуйте дату та час публікації образливих повідомлень, а також будь-які дані про особу, яка їх опублікувала.
• Не передавайте відео чи повідомлення, метою яких є залякування в мережі, адже ви станете співучасником.
• Якщо вас постійно ображають, спробуйте змінити свій ідентифікатор користувача, псевдонім або профіль.
• Насамкінець, не ігноруйте випадки залякування інших осіб у мережі. Якщо ви натрапите на такий випадок, повідомте про це та запропонуйте свою допомогу – розкажіть користувачеві про CyberMentors.

Почувайтеся безпечно в мережі, використовуючи наведені нижче поради щодо запобігання залякуванню:

• Не публікуйте в мережі особисту інформацію.
• Нікому не повідомляйте свої паролі.
• Обдумуйте свої висловлювання, перш ніж публікувати їх у мережі.
• Поважайте погляди інших користувачів. Те, що ви з кимсь не погоджуєтесь, не дає вам права бути грубим або ображати інших.
• Періодично шукайте відомості про себе в Google. Ви зможете побачити в мережі інформацію про себе, яка доступна іншим, а також змінити те, що вам не сподобається.

Правила для свідків

Якщо ви стали очевидцем кібер-буллінгу, існує три типи правильної поведінки:

1) виступити проти буллера (дати йому зрозуміти, що такі його дії оцінюються вами негативно)   

2) підтримати жертву (особисто чи в публічному віртуальному просторі висловити думку про те, що кібер-булінг – це погано; цим Ви надаєте емоційну підтримку, так необхідну жертві)

3) повідомити дорослим про факт некоректної поведінки в кібер-просторі.

Акценти для вчителя

• Усвідомлення проблеми булінгу
• Відчуття гідності – своєї та учнів
• Конструктивне спілкування з учнями та батьками
• Дотримання кодексу правил поведінки

«Призвідником» булінгу педагога здебільшого є ті самі діти, які цькують своїх однокласників. Вони вже мають досвід насилля чи глузування над іншими. У них сформоване уявлення про те, що так можна досягти найвищого ступеня в ієрархії класу. Коли булери ігнорують правила дорослого життя та обирають жертвою педагога, то в такий спосіб посідають ще вищий ступінь у дитячій ієрархії.
Найпоширенішими є такі причини насилля учнів щодо вчителя:

• він надмірно терплячий;
• запізніло реагує на знущання із себе;
• недостатньо усвідомлює проблему;
• не хоче або не вміє налагодити зворотний зв’язок з учнями;
• незадоволений роботою і життям, песиміст;
• зазнає професійного вигорання;
• «ведеться» на провокації булерів;
• нетактовно поводиться;
• дає привід для глузувань через свій зовнішній вигляд;
• дозволяє собі у взаєминах з учнями панібратство;
• байдужий до деструктивних угруповань у класах.

Учні, які намагаються продемонструвати свою вищість, у будь-який спосіб підкорити слабших, спровокувати дорослих, часто уникають покарань. Як наслідок – булінг педагогів стає чинником, що, з одного боку, погіршує академічну успішність учнів і руйнує їхнє психічне здоров’я, а з іншого – унеможливлює професійну самореалізацію та психологічне благополуччя педагогів. Найголовніша проблема вчителів – жертв булінгу – їхнє відчуття безпорадності та замовчування обставин, що склалися. Насправді педагоги не беззахисні в цій ситуації, якщо визнають проблему цькування над ними й діятимуть.

Ключова рекомендація батькам: стати для своєї дитини безпечним дорослим, якому можна довіряти.
Як? У кожного по-своєму, проте основою є комунікація та контакт з дитиною.
1. Пам’ятайте: дитина не може впоратися з булінгом самостійно! Діти зазвичай не розповідають про насилля батькам, тому важливо навчитися розпізнавати ознаки булінгу.
2. Щодня розмовляти з дитиною про її справи в школі. Це кілька хвилин на день про те, як і з ким дитина проводить час у школі, що відбувається дорогою додому тощо. За розмовою спостерігати за настроєм дитини. За можливості відвідувати дитину у школі, зустрічати її зі школи.
3. Розвивати здорову звичку боротьби з хуліганством і нетерпимість до залякувань. Ваші діти повинні знати, що це ненормально залякувати чи стояти осторонь, коли ображають іншого. Навчити дитину просити про допомогу дорослих і не боятися розповідати про знущання. Пояснити, що вам (батькам) можна довіряти і ви допоможете у будь-якій ситуації.
4. Навчити дитину правильно користуватися Інтернетом, соціальними мережами. Пояснити, що таке кібербезпека і як протистояти кіберзалякуванню. Установити ліміт часу роботи в мережі.
5. Бути прикладом доброти і лідерства для своєї дитини. Кожного разу, коли ви говорите з іншою особою образливим тоном, ви вчите дитину знущанню. Важливо вчити дитину робити добро і проявляти співчуття. Це запорука хороших стосунків з однолітками.
6. Якщо ваша дитина вже стала жертвою шкільного булінгу, за жодних умов не можна ігнорувати чи замовчувати виявлені факти жорстокої поведінки над дитиною. Рекомендовано повідомити в усній чи письмовій формі про насилля адміністрацію навчального закладу.

Офіс Освітнього омбудсмена Сергія Горбачова опублікував поради юристів для батьків чиї діти страждають від булінгу – регулярного, повторюваного знущання від інших учасників освітнього процесу.

Якщо ви дізналися, що вашу дитину цькують, або помітили певні ознаки того, що вона страждає від булінгу, поговоріть з дитиною та з'ясуйте у неї якнайбільше фактів і подробиць про заподіяну їй шкоду.

Тут важливо відокремити факти від емоцій, хоча емоції в таких випадках, звісно, зашкалюють. Варто відрізнити звичайний конфлікт від систематичного цькування, бо саме регулярне, повторюване знущання і є булінгом. Правила та закони розповсюджуються на всіх учасників булінгу, незалежно від віку. Різниця лише у відповідальності.

Якщо ви впевнилися, що булінг мав місце, зверніться до адміністрації закладу освіти, прямим обов'язком якої є створення безпечного, вільного від насильства, булінгу та будь-яких форм дискримінації освітнього простору. Це визначено частиною 3 статті 26 Закону України «Про освіту».

Ваша заява про булінг має бути оформлена у письмовій формі, державною мовою, зі вказанням прізвища, ім’я, по батькові заявника, адреси проживання, контактного телефону.

У заяві має бути:

• розгорнутий опис фактів булінгу (відокремлюйте їх від емоцій);
• ваш статус: постраждалий, представник постраждалого чи свідок булінгу);
• розгорнутий виклад фактів булінгу;
• тривалість булінгу;
• дата її подання;
• особистий підпис.

Треба пам’ятати, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (тобто звернення без вказання прізвища, імені та по батькові особи, що звертається) чи з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і не розглядається.

Заява має бути зареєстрована у закладі освіти. Варто написати заяву у двох екземплярах (або зробити ксерокопію). Після її реєстрації у закладі, на одному примірнику працівник школи має поставити вхідний номер та дату заяви, і віддати її вам. Інший примірник залишається у закладі освіти. Так ви в будь-який момент доведете факт звернення до керівника. Цей принцип оформлення заяв використовується у всіх випадках звернення до керівництва та органів влади.

Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу має бути розміщений на сайті закладу освіти: це вимога частини 2 статті 30 Закону України «Про освіту».

Керівник повинен розглянути вашу заяву про випадок булінгу, видати письмовий наказ про проведення розслідування, у якому визначити уповноважених осіб і створити комісію з розгляду випадку булінгу. До складу комісії можуть входити педагогічні працівники, психолог та соціальний працівник, батьки потерпілого та батьки булера, керівник закладу освіти, інші зацікавлені особи.

Створена комісія проводить розслідування, з'ясовує, чи це є інцидент разовим випадком, чи це дійсно регулярне цькування, тобто - булінг. Якщо комісія визнала факт булінгу, то керівник закладу освіти зобов'язаний повідомити про це уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

Якщо ви як батько чи мати не входите до складу комісії, керівник закладу має письмово повідомити вас про визнання або невизнання комісією факту булінгу. Рішення комісії оформлюється у письмовому вигляді.

Копію цього рішення ви маєте право отримати: для цього треба написати запит на доступ до публічної інформації у відповідності із вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації».

У випадку коли комісія не визнала факт булінгу, а ви з цим не згодні, ви маєте право звернутися до органів Національної поліції із відповідною заявою. До неї радимо додати копії ваших попередніх заяв та документів.

Коли керівник закладу освіти відмовляється приймати скаргу про булінг або не здійснює необхідних дій для розслідування, які зазначені вище, ви можете звернутися до місцевого управління освіти.

Якщо з певних причин ви не бажаєтє звертатися до керівництва закладу освіти або управління освіти із відповідною заявою про булінг, ви можете звернутися одразу до Національної поліції України та/або до Служби у справах дітей.

Коли факти свідчать про те, що дитина зазнала булінгу з боку педагогічного працівника, необхідно подавати заяву до місцевого управління освіти щодо перевірки методів виховання з боку педагогічного працівника та обов’язково подати заяву до органів Національної поліції та Служби у справах дітей.

Також варто звернутися до неурядових організацій (громадських організацій, що займаються захистом прав людини, надають юридичну допомогу тощо), що працюють з дітьми, для отримання психологічної та юридичної допомоги. Представники цих організацій можуть увійти до складу комісії з розгляду випадку булінгу.

Нагадуємо, що всі звернення, які подаються, розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця (30 днів) від дня їх надходження. (Стаття 20 Закону України "Про звернення громадян”).

Служба у справах дітей БМР – 4-61-85; 6-10-50

Центр соціальних служб сім’ї, дітей та молоді – 4-61-64; 6-11-86; 6-19-00

Національна дитяча « гаряча лінія» - 0-800-500-225 (безкоштовний); 116-111 (безкоштовний для абонентів Київ Стар та Лайфселл)

Лінія є безкоштовною та конфідеційною.